Із 3 по 14 червня 2024 року на Черкащині було проведено третю хвилю цьогорічного гендерного моніторингу матеріалів гіперлокальних медіа, під час якого проаналізовано, чи дотримуються у газетах та онлайн-виданнях гендерного балансу, чи використовують гендерні стереотипи щодо жінок і чоловіків та сексистський контент, а також чи вживають фемінітиви на позначення посад, професій, виду діяльності жінок.

За цей період у Черкаській області було проаналізовано контент шести газет – «Драбівщина», «Дніпрова зірка», «Жашківщина», «Колос», «Надросся», «Світлий шлях», а також чотирьох інтернет-видань – «Золотоноша.City», «Kanos», «Сміла.ua», «Умань.Cyti».

Загалом досліджено 149 матеріалів у друкованих медіа і 211 в інтернет-виданнях.

Значне місце серед медійних матеріалів продовжує займати тема, що стосується війни/армії. У червні ця тема була висвітлена у 84 журналістських матеріалах, що складає понад 23% від проаналізованих публікацій. Переважно це повідомлення про загиблих Героїв, про наслідки нічних ракетних атак, про мобілізацію, про передачу гуманітарної допомоги на фронт, розповіді захисників про війну та своїх побратимів. Цього разу ця тематика доповнилася матеріалами про організацію спортивних заходів, відпочинку та дозвілля для ветеранів/ветеранок війни у контексті реінтеграції та психологічної реабілітації українських воїнів.

Аналіз матеріалів на воєнну тематику у червні свідчить, що у гіперлокальних друкованих медіа жінки як експертки з’являються менше (33%), ніж в інтернет-виданнях (54%). Натомість показники присутності жінок як героїнь у онлайн-медіа значно нижчі, ніж у пресі (11% проти 40%).

Найчастіше жінок згадували та надавали їм слово у друкованих матеріалах на тему війни у газетах «Надросся» і «Колос». Серед онлайн-медіа – у «Сміла.UA».

Значна кількість матеріалів у друкованих та онлайн-медіа «безособові». І з кожною хвилею моніторингу їх більшає. Як правило, у них вказується, що інформацію повідомили в управлінні/департаменті певної установи. І не зрозуміло, хто ж той «таємний інформатор», який несе відповідальність за повідомлений факт. Складається враження, що всі подібні матеріали просто дублюються із повідомлень пресслужб. Хоча у підписах під деякими з них зазначено, що «записала редакторка Іванова», ніби підкреслюючи, що редакторка все ж була безпосередньо в установі, спілкувалася із спеціалістом/спеціалісткою і записала дану інформацію. Та намагання таким чином «оживити» матеріали без вказаного імені та прізвища спікера/спікерки нічого не змінює.

Також серед досліджених матеріалів трапляються такі, де вказані прізвища, але з ініціалами замість повного імені. В результаті не зрозуміло, хто стоїть за цим прізвищем – чоловік чи жінка. Про це можуть здогадуватися хіба що самі герої/героїні публікацій.  

Найчастіше у газетних матеріалах жінки коментували освітні, медичні та економічні питання. В онлайн-виданнях експерність жінок спостерігається переважно у питаннях освіти, культури та дозвілля.

Жінки у ролі героїнь у друкованих медіа цього разу більше фігурують у матеріалах на економічну тематику. В онлайн-медіа жінки як героїні присутні у матеріалах політичного, культурологічного та соціального характеру.

Загалом найчастіше про жінок писали у газетах «Світлий шлях» і «Колос» (вони були й героїнями, й експертками матеріалів). В онлайн-виданях лідерство тримають «Сміла.UA» та «Золотоноша. City».

Не зважаючи на те, що окремі редакції досить активно послуговуються фемінітивами (в онлайн-медіа цей показник досить високий – 83%), фактично у кожному виданні продовжують вживати маскулінітиви. При цьому простежити якусь логіку і зробить висновки, з чим це пов’язано, досить важко. Бо сказати, що хтось із медіа категорично не сприймає чи не вміє використовувати фемінітиви, буде не правильно. Адже всі, без винятку, їх застосовують. Сказати, що вживання фемінітивів залежить від автора/авторки публікації, теж неправильно. Бо нерідко в одній публікації, більше того, в одному реченні, до однієї й тієї ж героїні/експертки застосовано і фемінітив, і маскулінітив. Скажімо, в одному й тому ж тексті  героїня згадана як керівниця і як наставник. В іншому випадку – у першому абзаці написано «посадовиця», а вже в наступному вона «посадовець»; або на початку інформації експертка була «очільницею» і «працівницею», а вже за кілька рядків вона ж – «спеціаліст відділу». І таких прикладів можна наводити безліч.

Чудовим прикладом вживання фемінітивів є матеріал у газеті «Надросся» «Коли ворог знищує наші книги, ми видаємо нові», де в одній публікації вжито 15 різноманітних фемінітивів.

За результатами дослідження визначено, що серед друкованих медіа найбільше фемінітивами послуговувалися газети «Надросся» (96%) і «Колос» (95%). Серед інтернет-видань – сайти «Золотоноша.City» (85%) і «Сміла.UA» (75%).  

У 100% вживали фемінітиви колеги з газети «Дніпрова зірка» та сайту «Умань.City».

Публікацій, де вживалися б гендерні стереотипи чи мали ознаки сексизму, у гіперлокальних медіа Черкащини, які були визначені для моніторингу, виявлено не було.

Зважаючи на показники гендерного балансу (присутність жінок і чоловіків у публікаціях) і відсоток фемінітивів, найбільш гендерночутливим гіперлокальним друкованим виданням у червні 2024 року є газети «Колос» (57%) та «Надросся» (56%).

Серед інтернет-видань у лідерах – «Золотоноша.City» (58%) та «Сміла.UA» (54%).

Індекс гендерної чутливості гіпелокальних медіа Черкащини у червні 2024 року склав 54%. Ознайомитися із загальними даними моніторингу видань 24 областей України (інфографіка) можна на сайті Волинського прес-клубу і сторінці у Facebook.

 Експертка з моніторингу – Інна Хімічук

_____________________

Гендерний моніторинг журналістських матеріалів гіперлокальних медіа здійснюється у межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», який реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Медійної програми в Україні, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та реалізовується ГО Інтерньюз Нетворк