Нова хвиля епідемії накочується із силою, більшою, ніж попередня. Переважна кількість таких пацієнтів починає шлях встановлення діагнозу і лікування хвороби з відвідування сімейного лікаря. Тож, здавалося б, саме первинна ланка медицини після більше ніж півторарічної роботи в умовах пандемії до чергових викликів має бути підготовлена бездоганно. Чи це дійсно так? Про це розповідає в інтерв’ю виданню “Ваше здоров’я” директорка КНП «Канівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Канівської районної ради, сімейний лікар вищої категорії Наталія ГОРЬОВА.

ВЗ Наразі регіони перебувають у різних зонах карантину. Чи відчули працівники вашого закладу зростання захворюваності на COVID-19?

Наталія ГОРЬОВА, директор КНП «Канівський центр первинної медико-санітарної допомоги», Черкаська обл.

— Відчуваємо щодня. За останні тижні кількість хворих із підтвердженим діагнозом COVID-19 збільшилося з 38 осіб до понад 200 осіб (дітей — із 4 до 15).

Серед хворих переважають невакциновані. Звісно, трапляються й ті, які щепилися двома дозами вакцини. Але, як і прогнозували медичні фахівці, їхня частка становить близько 10% у загальній структурі хворих на COVID-19. У них легкий перебіг хвороби і немає ускладнень. Це не лише мої спостереження. Це підтверджують і медики інших лікувальних установ.

ВЗ Як працюється сімейним лікарям? Чи найтяжче все-таки було на початку пандемії?

— За період пандемії фактично нічого, окрім додаткового навантаження та алгоритму роботи із «ковідними» хворими, не змінилося. Адже щоденну роботу сімейного лікаря в період пандемії ніхто не скасовував. Її лише додалося. В умовах сьогодення все перекладено на лікаря первинки.

Він приймає всіх пацієнтів, з якими уклав декларації.

У нашому закладі із 30 лікарів лише 2 мають 94% декларування, усі інші — понаднормову кількість декларантів. 

Він же видає електронні направлення до вузькопрофільних спеціалістів, їздить на виклики (окрім Канева наш заклад обслуговує понад 30 навколишніх сіл), оформлює пільгові рецепти, документи МСЕК, листки тимчасової непрацездатності та інші довідки.

До цього всього через пандемію додалася робота, пов’язана із проведенням вакцинації, веденням електронного реєстру щеплених пацієнтів, видачею «ковідних» сертифікатів тощо.

На перший погляд здається, що електронні сервіси полегшують роботу лікаря. Та, на жаль, на районному рівні інтернет працює з перебоями, немає якісного вайфаю, сервери малопотужні, тож електронна система постійно «зависає». А відтак неможливо швидко внести в систему інформаційну згоду пацієнта на щеплення або інформацію про його вакцинацію.

Нерідко доводиться телефонувати до спеціалістів з обслуговування цих програм, надсилати їм скріншоти екрану комп’ютера, щоб показати, що ми працюємо із системою правильно.

Тож, щоб не гаяти дорогоцінного часу в будні, лікар із медсестрою всі дані вносить у систему, як правило, у суботу та неділю. За таких обставин ми вже схожі не на лікарів, а на операторів комп’ютерного набору. 

Створений для зручності мобільний додаток «Дія» теж не завжди ефективно працює — не підвантажує дані пацієнтів, і вони йдуть роздрукувати «ковідний» сертифікат до сімейного лікаря. Ми не встигаємо виділяти кошти на заправку картриджів. Людей приходить скільки, що фінансування НСЗУ на цю статтю витрат не вистачає. Та ще й закладу необхідно щоразу проходити тендерні процедури.

Нещодавно запровадили друк сертифікатів на кольоровому папері. Тож, окрім білого для друку звичайних документів, тепер необхідно закуповувати жовтий і зелений папір. Один листок кольорового паперу коштує 1 гривню.

Усе це утруднює роботу і не сприяє ефективному використанню часу ні лікаря, ні пацієнта.

ВЗ Але ж хто ще може виконати цю роботу, якщо саме в сімейного лікаря зосереджені всі дані про пацієнта?

— Сімейний лікар вносить дані в електронну систему, щоб ними могли скористатися пацієнт або за його згоди установа, якій потрібно підтвердження щеплення. Чому проблемою сімейного лікаря має бути друк і видача сертифікатів? Через різноманітні технічні завдання він не встигає виконувати свою безпосередню роботу лікаря, бо потрібно вводити, виписувати і друкувати…

У нашій країні все комп’ютеризовано, встановлено програмне забезпечення, налагоджено зв’язок між системами і структурами.

Не потрібно мати медичну освіту, щоб увійти в систему і роздруковувати довідку про щеплення. На мою думку, до цієї процедури можна залучити ЦНАПи, які за символічну плату могли б роздруковувати сертифікати. 

Натомість під кабінетом сімейного лікаря збираються черги — і з тих, кому потрібен сертифікат (бо ще й в організаціях стали їх вимагати від співробітників), і з тих, хто хоче переукласти декларації чи внести до них зміни, і з пацієнтів з ознаками застуди, які можуть бути хворими на грип чи на COVID-19.

Не дивно, що в населення такі підходи викликають лише негативну реакцію на медичну реформу.

ВЗ Чи вдалося вашому закладу забезпечити належний та рівний доступ до вакцинації місцевого населення, як того вимагає МОЗ України?

— Фахівці нашого закладу докладають максимум зусиль, аби кампанія з вакцинації проходила якнайкраще. У нас створені пункти щеплень, працюють мобільні бригади. Наші медики проводять роз’яснювальну роботу серед населення, і вона дає певний результат.

На сьогодні ми провели біля 30 тисяч вакцинацій.

Думаю, людей вакцинувалося би більше, якби до інформаційної кампанії долучалися керівники органів місцевого самоврядування, директори підприємств, публічні люди. Також вважаю, що зараз держава повинна на законодавчому рівні обмежити права невакцинованих, як це роблять у європейських країнах.

Наразі вакцин достатньо. Та сімейний лікар, керівник закладу стикаються з безліччю інших проблем.

Чудово, що в Україні, як і в інших європейських країнах, практично в кожному населеному пункті створені пункти вакцинації, і кожна людина має можливість щепитися там, де їй зручно. Але ж за такої ситуації всі повинні розуміти, що в одному і тому самому пункті не всі пацієнти отримають і першу, і другу дозу вакцини. Бо хтось із пацієнтів у відповідний термін вакцинації другою дозою опинився в Києві чи в іншому регіоні і щепився там, хтось потрапив у лікарню, хтось перетинав кордон із Польщею і там вакцинувався. Це не заборонено. Але від нас вимагають 100% використання виділених на заклад вакцин. Як так можна?

Наприклад, коли в нашому закладі була вакцина Пфайзер за дефіциту її в інших пунктах, то працівники канівських підприємств їхали до нас на перше щеплення. А друге робили вже в інших пунктах вакцинації. А, може, й не робили.

Ці люди не задекларовані в наших лікарів, але ми їм не могли відмовити. Як можна їх змусити вакцинуватися другою дозою саме в нас? А закладу на них її виділили. І що робити, коли вимагають 100-відсоткового використання?

У вакцин обмежений термін придатності, а спрогнозувати, яка кількість їх потрібна досить важко.

ВЗ Вакцинацією займаються не тільки лікарі первинки. В інших фахівців такі самі проблеми?

— Хотілося б, щоб участь у кампанії вакцинації брали не лише медики первинки. Чимало сімейних лікарів, що оформили ФОП, теж укладають декларації з населенням. Але не вакцинують своїх пацієнтів. Чому б лікарям-ФОПам не співпрацювати з нами в цьому сенсі?

Медзакладів районного масштабу це менше стосується. Це біль моїх колег у великих містах. Бо вакцинація — дуже відповідальна робота. Потрібно отримати вакцину, доставити, розвезти між центрами вакцинації, правильно зберігати… Це значні додаткові витрати, і 25 і 65 грн, які виділила держава на два щеплення пацієнта, не зіставні з ними.

Вторинка теж не переймається проведенням вакцинації. Хоча на піку чергових хвиль пандемії в закладах вторинного рівня немає планових госпіталізацій, персонал менше завантажений. Чому не залучити його до процесу вакцинації?

Для реалізації моделі надання рівного доступу до вакцинації ми створили пункти щеплень і мобільні бригади лікарів. Але хіба наш заклад для цього може виділити окремих лікарів? Ні. Це ті самі сімейні лікарі, які мають по 2000 своїх декларантів і додатково їздять у складі мобільної бригади по організаціях або вакцинують населення в пунктах щеплень. І вони ж проводять інформаційну роботу щодо вакцинації серед населення. Інколи лікар не знає, куди йому спершу бігти…

При цьому ми ніколи не відмовляємо в допомозі колегам. Скажімо, наші фахівці їздили на три дні в обласний центр вакцинувати працівників освіти. Бо ж і там відчувається проблема з медичними кадрами. А хто у цей час приймав пацієнтів наших лікарів? Зрозуміло, їхніх пацієнтів розподіляли між рештою лікарів нашого закладу.

ВЗ Пандемія ще більше загострила проблему з кадрами?

— Лікарів не вистачало і до пандемії. А тепер іще гірше.

Катастрофічно не вистачає лікарів у селах. У нас 7 сільських амбулаторій, і лише у двох працюють лікарі на постійній основі.

В інші села за графіком приїжджають лікарі з Канева.

Зі збільшенням кількості хворих на COVID-19 знову стають актуальними ізолятори та «чергові» кабінети. Комусь потрібно там працювати. Тож лише в Канів нам необхідно хоча б іще два лікаря.

За час роботи в умовах пандемії я дійшла висновку, що ці лікарі не повинні декларувати пацієнтів, як інші сімейники. Вони мусять займатися лише прийомом ургентних хворих, щоб розвантажити наших сімейних лікарів.

Також необхідно хоча б три лікаря в сільські амбулаторії. У село дуже важко знайти спеціаліста. Не їдуть навіть, якщо є житло. Не влаштовують умови життя.

У місті молодь готова працювати, але вимагають забезпечення житлом. Та заклад самотужки не може вирішити цієї проблеми. Держава теж не допомагає у цьому питанні.

Якби існувала, скажімо, державна програма «Квартира медпрацівнику за гривню», то лікарів у містах було б удосталь. 

ВЗ Чи держава надає додаткову підтримку первинці в період пандемії?

— Обіцяє сприяти. Натомість не вистачає не тільки лікарів, а й автомобілів для них.

У Табелі оснащення для кожного лікаря передбачено окремий автомобіль. Де він? Де бензин? Як їздити на виклик у сільську місцевість? 

За рік пандемії нічого заклад не отримав. Жодних траншів чи якоїсь іншої допомоги.

У березні 2021 року в НСЗУ сказали створювати пункти вакцинації для зручності людей. Для цього нам виділили по 8 тис. грн на кожен пункт. Ми створили пункти в усіх сільських амбулаторіях, купили набори для надання невідкладної допомоги, мішки АМБУ.

У липні нам повідомили, що ми мусимо повернути ці кошти, оскільки нам їх видали авансом. Але ж мені в березні не казали, що це такий собі кредит. Я витратила ці кошти і можу повернути лише мішки АМБУ і позачиняти пункти вакцинації. Отака допомога.

Щоправда, наприкінці вересня ми отримали 11 кисневих концентраторів. Взимку 2021 року, коли Канів опинився у червоній зоні, без такої апаратури було важко. Тоді нам вдалося винайти лише три апарати.

Наразі ми привели у відповідність до вимог документацію закладу, впровадили нову апаратуру. Один із концентраторів розмістили в ізоляторі. Якщо на прийом прийде хворий із задишкою, то поки лікар створюватиме направлення, вводитиме дані в систему, пацієнт зможе дихати киснем.

Усі лікарі та медсестри вміють працювати із цим обладнанням — навчання проведені для всього медперсоналу.

На наступному тижні заплановане навчання для сільських лікарів. Адже вони ходитимуть на виклики і повинні вміти коригувати подачу кисню й обслуговувати це обладнання.

ВЗ Чи маєте змогу доплачувати медикам за роботу з хворими на COVID-19?

— Ми намагалися потроху доплачувати своїм лікарям — тим, хто працював в ізоляторі, хто виявляв хворих. Але до цих доплат держава немає жодного відношення. Це зекономлені кошти закладу.

Ми не отримуємо так званих ковідних, бо держава вважає, що ми з такими хворими не контактуємо. Кажуть, що ми і по телефону можемо переговорити. 

Можливо, так вдається працювати у великих містах, але не в нас. Пацієнти приходять до нашого закладу на прийом або ми виїжджаємо до них на виклик, особливо в села. Оглядаємо їх, на місці беремо аналіз крові, мазки для тестів. І це робить не один лікар. Бо коли взимку на дворі під ізолятором чекає 70 пацієнтів, то для їх обслуговування потрібно 3-4 медики.

Державі так зручно, бо лікування на первинці дешевше, ніж у стаціонарі. Тож потрібно, щоб люди менше потрапляли в стаціонар. Але нас держава нічим і не зацікавлює.

Сімейні лікарі отримують доплати лише за пакетом вакцинації: за першу вакцину — 25 грн, за другу — 65. Не зрозуміло, щоправда, чому така різниця.

Хіба різні витратні матеріали чи менше йде бензину на доставку першої та другої дози? Якщо в такий спосіб вирішили стимулювати друге щеплення, то той пацієнт, який свідомо прийшов на першу вакцинацію, зробить і другу. Та й взагалі це невеликі кошти для установи.

Скажімо, у суботу наші медики проводили вакцинацію в Черкаському психоневрологічному диспансері, заробіток — 1400 грн. Чи перекриють вони додатковий день роботи і витрачений бензин?

ВЗ Канівський ЦПМСД у рейтингу 20 кращих закладів первинної медичної допомоги України за версією PUBLIC HEALTH AWARDS 2021 посів ІІ місце. Як вам вдається утримувати лідерські позиції, попри всі проблеми?

— У нас дружний колектив, ми працюємо злагодженою командою і робимо все, аби пацієнт в нашому закладі почував себе комфортно.

Від admin

Коментарі закриті.