Директор ГС «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» Євгеній Глєбов розповів Економіка сьогодення про роботу місцевого бізнесу під час карантину, а також поділився своїми планами на майбутнє.

Євгене, яким для Вас видався карантин?

Для мене та моєї команди останні два місяці були дуже напружені. Тому часу для дивану та відпочинку в мене практично не було.

Чим саме Ви займались увесь карантинний час? Хто на вашу думку першим відгукнувся на допомогу громадянам?

З перших хвилин карантину бізнес, волонтери та наша громадська організація активно забезпечували лікарні та населення засобами медичного призначення та антисептиками. До прикладу, компанія Укравіт, практично забезпечила всі лікарні міста та більшість лікарень області антисептиками – всього 70 000 літрів. Усвідомлюючи, що саме під’їзди будинків містять у собі найвищу ступінь ризику зараження, антисептиком також забезпечено понад 200 ОСББ міст Черкаси та Сміла. Інший приклад соціальної відповідальності – партнер нашої Агенції Уманський тепличний комбінат. Підприємство під час пандемії за власний кошт забезпечував наших військових на сході овочами.  Ми, як представники громадськості, координували дії бізнесу з лікарнями та населенням, забезпечували за власний кошт логістику, та вели аналітику потреб.

Ви представляєте громадську організацію, яка опікується розвитком бізнесу? Чи відчув бізнес на своїй роботі карантинні обмеження?

Переконаний, що наслідки від карантину відчують не тільки представники бізнесу, а й громадяни, і в цілому вся країна. І вони (наслідки – авт.) будуть тривалі. Спочатку влада говорила, що відсоток стагнації ВВП становитиме 2-3%. Наразі ми бачимо, що ця цифра значно більша, і відновлення економіки до попереднього рівня – це питання не місяців, а навіть років. 

Тому, щоб прискорити процес «одужання» держава має вживати самих екстрених заходів і не за рахунок місцевих громад та їх бюджетів, а саме за рахунок національних програм підтримки малого та середнього бізнесу. Я хочу ще нагадати, що економіки провідних країн світу, тримаються не на олігархічних кланах, а саме на звичайних малих підприємцях, та невеликих середніх підприємств. До прикладу, ВВП Японії складає понад 60% саме завдяки надходжень малого та середнього бізнесу. Майже такий відсоток в інших країнах світу. Тому головна опора держави – малий та середній бізнес!

Які галузі економіки найбільше постраждали?

Звісно, постраждали усі. Та всеж бульш за все постраждав малий бізнес, який надає сервіс, а також культурна та туристична сфера. Карантин зупинив роботу різного бізнесу, дехто має перекваліфікуватися. 

Клініки були закриті, перукарні не обслуговували.

Є галузі, період пробудження яких припадають на весну. Імпортно-експортно орієнтовані компанії зіштовхнулися з довгим проходженням митного оформлення товарів.

Постраждали також ті підприємці, яким не пішли на зустріч орендодавці й потрібно було платити повну вартість орендної плати та комунальних послуг, а працювати не дозволяли.

На мою думку, позиція державних чиновників мала б бути іншою. Треба брати позитивний приклад зі Швеції, Японії, Білорусі та інших країн.

Працюючи під час карантину, Ви усвідомлювали небезпеку десь підхопити коронавірус?

Так, ми усвідомлювали небезпеку, але ж під час бездіяльності влади та штучного психозу, цю роботу повинен був хтось виконувати. Ми, представники громадськості та відповідального бізнесу, і проводили цю необхідну роботу.

Яке Ваше враження щодо карантинних подій останніх місяців?

Якщо коротко (для мене особисто) – по-перше, масовий психоз, неспроможність влади реагувати на виклики. По-друге – ми всі спостерігали повну розбалансованість медичної галузі, але разом з тим ми побачили патріотично налаштований персоналом, за що їм велика подяка.  Також обурює поведінка торгових мереж, які під час карантину  заробили мільйони на простих громадянах, встановивши захмарні ціни на лимони, імбир, гречку та інші продукти. Але є і патріотично налаштований соціально відповідальний бізнес, який як компанія Укравіт, яка запустила нову лінію для виробництва антисептику. Також хочу подякувати окремим людям, меценатам  –  Олександру Турченяку, Дмітрію Просвірнова.

Також хочу пояснити поняття фрази «масовий психоз» у моєму розумінні. Якщо ми подивимось статистику смертності людей, то на 10 померлих, 6-7 помирають від серцево-судинних захворювань, 1-2 людини від онкозахворювань чи запалення легень або цукрового діабету, і лише мізерна частка припадає на COVID – 19.

Тому виникає питання, чому немає жодної пропаганди чи вуличних бордів – «ЗРОБИ ПРОБІЖКУ ЗАРАДИ ЗДОРОВ”Я» або «РОБИ РАНКОВУ ЗАРЯДКУ ЩОДНЯ». Де пропаганда про шкоду куріння та алкоголю від яких щодня помирають тисячі людей?!  Тобто у нас відсутня справжня соціальна реклама, яка може зберегти мільйони життів.

Що потрібно для реанімації бізнесу та громад?

Для реанімації та відновлення економіки потрібен реальний захист малого та середнього бізнесу від тиску контролюючих органів, СБУ, МВС, податкової служби. Потрібно реально діюча антикризисна програма, починаючи від безвідсоткових кредитів, пільгового оподаткування. Необхідно максимально спростити обмеження для роботи бізнесу. Нарешті потрібно припинити практику незрозумілого для всіх відшкодування ПДВ. Потрібна діджіталізація процесів, виробництва з доданою вартістю, інновації. Нам потрібен зміст а не імітація! Це мало б бути зроблено вже давно. 30 років незалежної України достатній строк для цього.

На майбутнє потрібно створити резервний фонд на подібні випадки. Що, за прикладом провідних відповідальних держав, бути спроможним надавати підтримку громаді та бізнесу в складні часи.

І не можу залишити поза увагою,  одне із головних питань, питань національної безпеки – це питання трудової міграції. Наразі у держави є унікальна можливість повернути довіру громадян, українці повернулися додому, вони чекають на забезпечення гідних умов праці.

Ви задоволені діями влади під час карантину?

На жаль, керівництво країни не проявило себе, як би хотілося. Коли в Ухані на всю вирував Covid-19, наші державні владці разом із бізнесменами  за безцінь продавали в Китай та Європу медичні засоби першої необхідності (маски, захисні костюми тощо). І це відбувалося навіть після оголошення в Україні карантину. Тому у розпал карантину в Україні наші громадяни залишилися без елементарних засобів захисту.  І держава вимушена була купувати ті ж засоби знову ж у Китаю, але вже в 3-4 рази дорожче.

Інше, якщо держава вимагала певних обмежень то вона мала б і забезпечити громадян відповідними засобами, як це відбувалось в цивілізованих країнах світу. Якщо літнім людям заборонили виходити на вулицю, державні соціальні служби повинні були забезпечити доставку людям продуктового кошику та предметів першої необхідності. Однак цього не було. 

Ситуація з коронавірусом мені нагадала 2014 рік, коли влада під час анексії українських територій «умила» руки, а народ України самостійно створював українську армію.

Що стосується Черкас, то знову ж хочу згадати про тих “ділків” і мережі магазинів, які скориставшись складною ситуацією, вирішили заробити на нас з вами та підняли ціни.

Які Ваші плани?

Деякі представники бізнесу прийшли до висновку, що криза – це нові можливості. Нам, українцям, давно вже пора дійти єдиного правильного розуміння, що наша держава – це не сировинна країна. Якщо ми популяризуємо лозунг “купуй Українське” (або Черкаське), то потрібно і дотримуватися і тенденцій “виробляй українське!” А на виборах потрібно дотримуватися принципу – голосуй розумом!  І маю надію, тоді у нас все буде гаразд!

До речі, Ви казали що йдете в політику, то є вже розуміння з ким Ви об”єднуватимите свої сили?

Найближчі вибори – місцеві, які мають відбутися 25 жовтня. Для того, аби взяти на себе відповідальність представляти громаду є певні механізми, людина має бути представлена від партії. Тому, для мене головне, щоб це була незаангажована політична сила, а по-друге, щоб була можливість працювати в команді порядних людей. Тільки на цих умовах я готовий з кимось об”єднуватися. 

На превеликий жаль, за в останні місяці вся увага була прикута до карантину. За карантином чиновники забули про такі нагальні проблеми, які суміжні з питаннями національної безпеки, – це високий рівень корупції, міграція, відсутність реформи в судовій та правоохоронній  системах.