Сьогодні тема трансплантації в Україні в усіх на слуху. Хтось ставиться до цього питання скептично, інші вірять у розвиток галузі і вже сьогодні впроваджують новітні технології світового зразка і в нашу медицину. Як от, наприклад, черкаські медики, котрі нещодавно вперше в області провели аутологічну трансплантацію стовбурових клітин кісткового мозку.

У 2019 році на Черкащині було розроблено та затверджено обласну програму «Трансплантація аутологічних гемопоетичних стовбурових клітин кісткового мозку та периферичної крові» на 2019-2023 роки, яка передбачає створення в обласному онкологічному диспансері центру аутологічної трансплантації. А вже до кінця цього року планується здійснити 30 подібних пересадок. Невже це можливо за такий короткий час?

Чи легким був шлях до мети, розповів головний спеціаліст з онкології управління охорони здоров’я Черкаської ОДА, директор КНП «Черкаський обласний онкологічний диспансер Черкаської обласної ради» Віктор Парамонов.

ВЗ Хто був ініціатором запровадження новації?

— Така ініціатива виникла давно, коли я ще працював завідувачем відділення онкології. У 1997 році під час стажування в Польщі нам продемонстрували процедуру трансплантації стовбурових клітин і навчили, як її робити. Саме тоді я «загорівся» впровадити таку методику лікування в наших медичних закладах. Але це робота не одного дня, адже потрібно створити лабораторні потужності, придбати високоякісне обладнання, підготувати належним чином приміщення. Крім того, чи не найголовнішою умовою виконання цих амбітних планів є наявність фахівців, які володіють методикою. Підготовку до трансплантації ми вели з одним поколінням лікарів, а втілює її в життя вже наступне покоління. Наш шлях до цього був довгим — близько 20 років.

ВЗ Яке обладнання необхідне для запровадження процедури трансплантації стовбурових клітин?

— Для проведення трансплантації стовбурових клітин важливо передусім мати власну сертифіковану лабораторію. Наша має міжнародний європейський стандарт якості, а також отримала атестат про акредитацію відповідно до вимог ДСТУ EN ISO 15189:2015 на 98 методів досліджень. Жодна лікарня в Черкаській області, та навіть жодний онкоцентр України не має такої лабораторії!

Якість аналізів тут надточна і відповідає всім міжнародним вимогам. Це дає не тільки клінічне, а й юридичне право працювати з пацієнтами, бо вони належать до категорії високого ризику. Адже в нас завжди можуть запитати, у яких умовах проводилася трансплантація, яка діагностична підтримка або які клінічні показники були тощо. Лабораторія робить 1 млн 50 тис. досліджень на рік і працює в цілодобовому режимі. В диспансері постійно чергують 4 лікарі: анестезіолог, хірург, дорослий і дитячий гематологи.

За аналізом крові з вени, проведеним у нашій лабораторії, можна з високою часткою ймовірності визначити, що в людини росте пухлина, яка її ще навіть не турбує. Інколи наші хворі кажуть, що почуваються відмінно, але лабораторні показники вже «просигналізували» про недугу. Тому опромінювання й інші серйозні маніпуляції виконуємо лише після отримання результатів аналізів.

ВЗ Але ж це не все, що необхідне для трансплантації стовбурових клітин?

— Суть процедури трансплантації стовбурових клітин полягає в тому, що в пацієнта забирають клітини крові, які після високодозової хіміотерапії започаткують його нове кровотворення. І робиться це за допомогою проточного цитофлуориметра. Він визначає, які клітини в периферичній крові пацієнта молоді, старі, ракові, а які здорові, а також їхню точну кількість. За допомогою лазера кожна кровотворна клітина людини фарбується спеціальними маркерами. Протягом 10 хвилин цитофлуориметр ідентифікує 10 тис. клітин!

У нас встановлено американський оригінальний цитофлуориметр вартістю майже 5 млн грн. В Україні це четвертий такий апарат, але наш на сьогодні — найсучасніший. На цій апаратурі ми визначаємо, чи достатньо у периферичній крові пацієнта молодих клітин, щоб назбирати їх для трансплантації. Мінімальна доза молодих клітин, яку необхідно відібрати, — 2 млн на кожний кілограм маси тіла.

Якщо цитофлуориметр порахував, що в пацієнта таких клітин достатньо, то його підключають до сепаратора, вартість якого близько 2,5 млн грн. Сепаратор розпізнає потрібні клітини і відбирає їх. Процедура триває 3-4 години, інколи довше. За цей час машина прокручує декілька об’ємів крові. На виході залишається близько 200 мл рідини, у якій міститься максимальна концентрація всіх молодих кровотворних клітин.

Після цього клітини знову підраховуються в цитофлуориметрі. Якщо клітин для трансплантації не вистачає, пацієнта повторно підключають до сепаратора, щоб добрати їх.

Зазвичай пацієнту вливають стовбурові клітини через 24 години після хіміотерапії. Взагалі ж вони живуть лише 72 години, тож якщо хіміотерапія триває довше, ніж один день, то для зберігання клітини потрібно заморозити.

Щоб під час заморожування не утворювалися кристали, які можуть рвати оболонки клітин, у кріопакети зі стовбуровими клітинами додають спеціальний реактив і кладуть їх у програмний заморожувач, де за годину температура цього зразка опускається до – 80 °С. Після цього пакет перекладають у кріосховище, де в парах азоту за температури – 180 °С його можна зберігати роками.

Кріосховище ― небезпечна для роботи зона, тому тут встановлено потужну вентиляцію, 4 датчики, що спрацьовують у випадку будь-яких несправностей.

Окрім цього, є апарат, що визначає кількість патологічного білка в крові. Так ми спостерігаємо за станом пацієнтів після трансплантації. Саме ця апаратура визначила, що в першого нашого пацієнта рівень патологічного білка дійшов до нуля.

Також у медичному закладі повинні бути спеціально обладнані палати. У нас 5 боксів, оснащених автономною вентиляцією із HEPA-фільтрами.

Сьогодні ми точно можемо сказати: виконання трансплантації стовбурових клітин у нас і за кордоном є однаково безпечним та якісним.

ВЗ За які кошти закуповували устаткування?

― За ці роки дуже багато зробила для нас місцева влада. Ось і минулого року з обласного бюджету ми отримали 12 млн грн на додаткове обладнання. За кошти, виділені обласною радою цьогоріч, ми придбали ще 2 сепаратори. Тож плануємо відкрити ще 4 палати. Тоді в нас будуть інші потужності.

Допомагають також спонсори. Наприклад, один з аналізаторів, який працює в лабораторії, вартістю 1 млн грн нам подарував «Приватбанк». Про всі надходження та залишки коштів ми звітуємо на сайті диспансеру.

Витрачаємо кошти й на навчання спеціалістів. Як правило, це позабюджетне фінансування. Планували найближчим часом стажування наших медиків у Польщі та Туреччині, але через пандемію коронавірусу COVID-19 поїздку довелося відкласти.

Як учасники пілотного проєкту напередодні Нового року ми отримали 27 млн 400 тис. грн прямих урядових коштів ― це аванс на 2020 рік винятково на проведення трансплантації стовбурових клітин. Їх використання суворо контролюється: ліки, витратні та лабораторні матеріали, предмети догляду за хворими закуповуються лише на тендерах. Ми вже освоїли понад 15 млн грн. Закупівлі тривають.

Завдяки коштам, виділеним урядом, сьогодні трансплантацію стовбурових клітин ми можемо проводити абсолютно безоплатно. Пацієнт ні за що не платить ― починаючи від пробірки і закінчуючи найдорожчими препаратами. Раніше б це коштувало сотні тисяч гривень.

Тож цього року нам потрібно виправдати кошти, які у нас інвестовано. Щоб наш заклад міг надалі претендувати на державне та місцеве фінансування.

ВЗ Скільки пацієнтів уже проліковано та яку кількість плануєте лікувати за новою методикою у новоствореному центрі за рік?

― Ми маємо зобов’язання перед МОЗ та урядом у 2020 році пролікувати 21 хворого.

За грудень-січень ми зробили трансплантацію 2 хворим ― чоловіку і жінці. Зокрема, чоловік з множинною мієломою довго ходив по лікарях ― усе не могли встановити діагноз. Після трансплантації він має хороші показники, так само, як і жінка. За обома пацієнтами наразі ведеться спостереження.

Хочу зауважити, що трансплантація – це не та робота, яку можна розпланувати до хвилини. Ми мали зробити 3 процедури в лютому, але двоє пацієнтів захворіли на грип, діагноз було підтверджено вірусологічною лабораторією. Через це ми випали з графіка.

Зараз паралельно виконано до трансплантацію 4 хворим з різними діагнозами і різним клінічним станом, котрі завершують перебування в ЧООД.

До нас звертаються навіть з інших регіонів України. Ми не відмовляємо, адже кошти держбюджету виділені для хворих всієї країни. Держава вперше сплатила відчутну суму за цю роботу.

Ми домовилися з лікарями, що докладемо максимум зусиль, аби пролікувати більше пацієнтів, ніж заплановано. Нам важливо протягом року показати, що в невеликому місті можна планово робити такі складні маніпуляції. Уперше в Україні пацієнт перестав думати, де взяти донорів, гроші. Так і повинно бути. Завдання хворого ― лікуватися, завдання лікаря ― лікувати.

ВЗ З якими закордонними клініками співпрацюєте і чим вони вам допомагають?

― Дуже тісна співпраця налагоджена у нас із латвійськими колегами з Центру гематологічної трансплантації клініки хіміотерапії та гематології університетської клініки м. Рига. Наші лікарі та медсестри їздили туди навчатися методиці трансплантації стовбурових клітин. Керівник центру Ільза Троцюкас та головна медсестра Інга Розенталє перебували в нас, допоки наші спеціалісти не опанували нову методику.

Тісно співпрацюємо з французькою компанією, яка постачала нам обладнання, а її представник Бернард Гендронно допомагав нашим фахівцям опанувати навички роботи з ним.

ВЗ Що, на Ваш погляд, заважає розвитку трансплантології в Україні?

― Ця галузь медицини в нас мало розвинута, але вона може за кілька років стати на ноги і наздогнати передові країни. Для цього потрібна відповідна законодавча база, політична воля.

За останні роки багато людей змінилося при владі. І ніби всі були не проти такого розвитку, але більше спостерігали, аніж щось робили. А потрібно було виділяти кошти.

Онкологічним закладам необхідна підтримка. Лише в Черкаській області ― 40 тис. онкохворих. Для порівняння: це населення цілого району. Я дуже вдячний обласній владі. Це і є приклад політичної волі, завдяки якій за останні роки так багато зроблено. Нині в нашому закладі працюють 18 інтернів, і усі вони планують залишитися. Це ж своєрідний індикатор розвитку клініки: молоді спеціалісти їдуть до нас, бо бачать перспективу професійного розвитку та зростання.

ВЗ Що заважає розвивати неродинну трансплантацію в Україні?

В Україні досі немає вітчизняного банку донорів. Перші спроби створити такий банк робить родина лікарів із Тернополя. Він маленький, але абсолютно стандартизований до міжнародних вимог. Це приватний реєстр донорів, і його дані сьогодні вже включені в різні міжнародні реєстри. Їх визнали за кордоном, і завдяки цьому з Україною готові працювати міжнародні банки даних. Тернопільським лікарям потрібна підтримка з боку держави. Це сприятиме розвитку неродинної трансплантації.

Україна повинна накопичити базу своїх донорів, але це тривалий процес. Тому не можна нехтувати шансом приєднатися до міжнародного банку і розпочати роботу не з родинним, а із чужим, але ретельно підібраним донором. Це складно, але необхідно, аби дати шанс нашим пацієнтам.

ДОВІДКОВО: Пілотний проєкт з трансплантації в 2020 році продовжується. На його фінансування в державному бюджеті закладено 112 млн грн. Черкаський обласний онкологічний диспансер став одним із 12 учасників «пілоту».

У світі процедуру аутологічної трансплантації кісткового мозку почали застосовувати 50 років тому. Нині в кожній країні є десятки подібних центрів: у Польщі ― близько 20, а в Туреччині ― 45. Натомість в Україні такі центри були лише в Києві та Львові. Відтепер запрацював і в Черкасах.