Донорська кров рятує життя і допомагає вилікуватися від важких хвороб, тому люди, які готові добровільно стати донорами крові, гідні шани і поваги, пише Економіка сьогодення.

Серед них – жителька Черкас, Почесний донор України Тетяна Осадча. Сьогодні вона охоче погодилася дати інтерв’ю.

– Тетяно Василівно, коли Ви вперше здали кров?

– Це було дуже давно. Мені було 18 років. На той час я працювала у дитячому садочку і комусь терміново потрібно було переливання крові. Я не вагаючись погодилася надати допомогу. Ми із співробітниками тоді поїхали здавати кров у лікарню. В ті часи ми ще здавали по 200 мл крові. Це вже пізніше, з удосконаленням процесу забору крові, появою новітньої медичної апаратури, безпечна доза здачі крові збільшилася до 450 мл.Коли я здала кров вперше, то відчула, що я можу бути корисною для інших людей, для суспільства. Мене якось це «зачепило» і я почала займатися донорством. Відчуття того, що ти зробив добру справу завжди присутнє і завжди мотивує іти здавати кров.

– Ви знаєте, для кого здаєте кров?

– Як правило, донор не знає конкретно, кому буде перелита його кров. Донорська кров потрібна під час складних операцій, для постраждалих у катастрофах, при важких пологах молодим мамам, для онкохворих дітей і дорослих, які без донорської крові не можуть пройти курси терапії. Здаючи кров, донор надає цим людям шанси на життя.Звісно, бувають випадки, коли, знаючи, що я донор, до мене за допомогою звертаються знайомі. Якщо не маю протипоказів, то я не відмовляю. За 25 років моєї роботи на Черкаському ПАТ «Азот» до мене зверталося чимало працівників підприємства. Звісно, за таких обставин, я точно знаю для кого ділюся частинкою себе.

– Тетяно Василівно, як часто здаєте кров? Чи отримуєте за це грошову винагороду?

– Я – донор з 30-річним стажем. За своє життя я здавала кров понад 60 разів. З 2017 року я нагороджена відзнакою «Почесний донор України».Здаю кров безоплатно. Я з першої донації вирішила, що буду здавати кров тільки безоплатно. Єдине, що вийшовши на пенсію, отримую доплату за звання почесного донора. Це близько 170 грн щомісяця. Не думаю, що це вже така велика винагорода за донорство.

– Як ставляться рідні та знайомі до того, що Ви займаєтеся цією справою?

– До того, що я займаюся донорством, вони ставляться схвально. Завжди мене в цьому підтримують. Дочка теж хотіла здавати кров, але, на жаль, не може через стан здоров’я.

– На жаль, не всі здорові люди охоче здають кров. Це свідчить, що у нас відсутня культура донорства. Як, на Вашу думку, можна змінити ситуацію?

– Мені чомусь здається, що наше покоління було більш відповідальне в цьому плані. Сучасна молодь живе в іншому ритмі. Нині не багато людей хочуть бути донорами. Бувають випадки, коли навіть родичі для своїх же родичів не хочуть здати кров. Я вже не кажу про донорство для сторонньої людини. Тоді, як за кордоном населення готове безоплатно допомагати один одному, здорові люди із гордістю ідуть здавати кров. Ми теж повинні формувати в українців відчуття взаємоповаги, взаємодопомоги, а інколи і самопожертви. Необхідно поважати християнські традиції і допомагати ближньому чим можеш. Ти здоровий і можеш здати кров – будь донором!Донорство – це дуже потрібна справа. Кожен повинен це розуміти. Особливо, якщо враховувати, що у нашій країні відбуваються воєнні дії. Скільки воїнів потребують донорської крові! І нехай у нас тут, у Черкасах, мирно, але у наших медичних закладах можуть робити операції нашим захисникам і їм теж може бути потрібна донорська кров. Ми повинні розуміти, що є люди, яким завжди потрібна наша допомога.

За інформацією ЧеркасиДОНОР