У Скотаревому, що на Шполянщині, функціонує відділення племінного тваринництва СПОП «Відродження». До минулого року в СПОП «Відродження» доволі активно діяв досить відомий в окрузі племзавод по розведенню української червоно-рябої молочної породи великої рогатої худоби. Його племінне поголів’я користувалося неабияким попитом не лише на Черкащині, а й у ближніх та дальніх областях нашої держави. А торік аграрне міністерство України офіційно возвело в ранг на теренах «Відродження» ще один племзавод — по розведенню української чорно-рябої молочної  породи великої рогатої худоби. Існує він тут-таки, в Скотаревому, в тутешньому тваринницькому містечку. Просто під одним дахом одних і тих же корівників вживаються, розмножуються і добре почуваються дві вітчизняні молочні породи корів. Візуальна різниця між ними навіть дитині помітна, бо одні корівки рудо-рябі, а інші — чорно-рябі. А ось про інші, не кольорові відмінності, може фахово сказати лише спеціаліст.

— Корови червоно-рябої молочної породи зовні конституцією не особливо різняться від чорно-рябих, не можна сказати що переважна більшість тієї чи іншої породи має якісь екстер’єрні особливості, — говорить директор СПОП «Відродження» Тетяна Ляшенко. — А ось у молочній продуктивності двох порід є істотна різниця.

Ось ця, за словами Тетяни Юріївни, істотна різниця й стала тим чинником, який останніми роками сколихнув попит на поголів’я чорно-рябої породи. Бо такі чорно-рябі корови більш продуктивні.

— За попередніми даними від кожної чорно-рябої корови за минулий рік було надоєно 9800 кілограмів молока, а від червоно-рябої — 9200 кілограмів, — ділиться своїми міркуваннями генеральний директор групи компаній «Відродження» Юрій Ляшенко. — Як бачите, різниця — істотна. Вона й привела до того, що на загал удій від кожної корови за 2018 рік в СПОП «Відродження» склав 9650 кілограмів. Ця цифра — доволі висока, вона на 450 кілограмів вища від ідентичного показника 2017 року, це незаперечний факт. Але, зрештою, кожна порода агітує за себе своєю продуктивністю. Відповідно до цих цифр формувався в останні роки й попит на молодняк цих двох порід. Мені приємно, що наше племінне поголів’я затребуване як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках. Але потенційних покупців все-таки більше цікавлять телички і бугайці чорно-рябої породи. Ось і минулого, 2018 року, із реалізованого племпоголів’я на червоно-рябу породу припадає лише 10 відсотків, решта — 90 відсотків — чорно-рябі. Відповідно до такої ринкової ситуації мусимо реагувати й ми, формуючи маточне ядро обох племзаводів. Від червоно-рябої породи не відмовляємось, але перевагу все-таки надаємо чорно-рябому поголів’ю. Чисельність чорно-рябих за рік зросла і нині становить майже 65 відсотків від усього стада молочних корів.

Ферми були і є щоденним гарячим цехом виробництва, де не бракує і скороминущих, і важких проблем. А ще отакої сніжної зими, як нинішня. В цьому я вкотре переконався, побувавши в Скотаревому. Вранці, коли кинулись роздавати корми худобі, вийшов з ладу навантажувач. У ситуації оперативно зорієнтувався виконавчий директор СПОП Микола Кучковський. Він швидко зателефонував до механізатора Валерія Соломка, який (хоч і було попразниччя) був у резерві, щоб за якоїсь оказії прийти на допомогу. І вже через якихось чверть години резервний навантажувач під орудою Валерія вантажив силос.

— Люди — це той вирішальний фактор, який забезпечує успіх наших ферм, — говорить Тетяна Ляшенко. — Новий рік, свято чи будень, а наші оператори машинного доїння Галина Вітренко, Юлія Кравченко, Сергій Ляшко, Надія Назімова, Галина Сухина, Наталія Карпова, Тетяна Бевзюк, Людмила Цебер — на роботі. А як не згадати доглядачку молодняка Ніну Заскалету, Станіслава Гончаренка, який готує корми, операторів молокоблоку Анатолія Носача і Миколу Капусту, техніка штучного осіменіння Миколу Діхтяра, зрештою керуючу фермою Наталію Прокопенко! Всі вони живуть фермою, для всіх їх це не просто місце роботи, це — щось більше.

Вже покидаючи Скотареве, я познайомився з двома молодими жіночками. Мене заінтригувала специфічна вимова незнайомок, яка виразно свідчила, що вони — галичанки. Виявилось, що це справді так: Марія Головчак та Ірина Бобурка — уродженки Львівщини. Жіночки приїхали з-під польського кордону на роботу на ферму в Скотареве.
— А чом не в Польщу? — цікавлюся у львів’янок.
— Ми вже спробували зарубіжного хліба. Краще доїти корів тут у Скотаревому, в Україні, ніж робити десь за кордоном.

За інформацією “Черкаський край

Від Author 2

Коментарі закриті.