У запалі боротьби із «тягарем минулого» зникають нормативні акти, які регулювали важливі аспекти захисту прав медиків, зокрема в галузі охорони їх праці. Було б добре, аби натомість їм запропонували нові, сучасніші й досконаліші норми. Натомість  українські реформи відбуваються саме за принципом «зруйнувати до основ, а потім…», пише газета “Ваше здоров”я”.

Яскравим підтвердженням цього є Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. №1022р «Про скасування, визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, деяких актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з пожежної безпеки, охорони праці та санітарного законодавства», згідно з яким із 1 березня 2018 року скасовано всі чинні галузеві норми.

До того часу в галузі охорони здоров’я діяло 10 нормативно-правових актів з охорони праці, нині всі вони визнані такими, що не застосовуються на території України як акти органів влади СРСР. Зокрема, йдеться про Правила обладнання і експлуатації інфекційних установ та охорони праці персоналу цих установ (датовані ще 1959 роком!); Правила обладнання і експлуатації стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій від 01.05.1964 р.; Правила обладнання, техніки безпеки і виробничої санітарії при роботі в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ системи Міністерства охорони здоров’я СРСР від 30.09.1970 р.; Правила обладнання, експлуатації та техніки безпеки фізіотерапевтичних відділень (кабінетів) від 30.09.1970 р.; Правила з охорони праці працівників дезінфекційної справи та з утримання дезінфекційних станцій, дезінфекційних відділів, відділень профілактичної дезінфекції санітарно-епідеміологічних станцій, окремих дезінфекційних установок від 09.02.1979 р.; Правила з техніки безпеки при експлуатації виробів медичної техніки в установах охорони здоров’я. Загальні вимоги від 27.08.1984 р. та інш.

Безперечно, й такої країни вже не існує, і норми вочевидь застаріли, і керуватися ними вже почасти складно, однак це зовсім не означає, що замість них потрібно створити «білі плями». Чому десятиліттями не осучаснювали чи не розробляли нових галузевих норм?

Свою думку щодо ситуації, яка склалася, висловив Василь КРАВЧЕНКО, головний лікар КЗ «Городищенське районне територіальне медичне об’єднання» Черкаської області, Заслужений лікар України:

“Я вважаю, що на часі оновити всі підзаконні акти, створені за радянських часів, прописати в них нові вимоги і залишити старі, якщо вони мають сенс. Однак скасування певних нормативів має супроводжуватися розробкою нових — ці кроки необхідно здійснювати одночасно. Адже медицина є специфічною галуззю, і через відсутність певних правил та алгоритмів дій щодо забезпечення її функціонування можуть постраждати не лише медики, а й пацієнти. Більше того, усі вимоги й рекомендації мають були унормовані відповідно до специфіки медичного закладу.

Безперечно, часи змінилися, умови також, однак порядку ніхто не відміняв. Наприклад, у лікарнях завжди дотримувалися норм списання витратних матеріалів (мийних засобів, халатів, постільної білизни, дезінфекційних розчинів тощо) та термінів їх використання. Нині під час перевірок медичних закладів на ці питання вже не звертають такої пильної уваги, оскільки їх фінансування не є централізованим, як раніше. Дещо закуповується за кошти державного та місцевого бюджетів, дещо — за благодійні внески. Можливо, такі підходи й дають змогу працювати в межах існуючого (на жаль, обмеженого) кошторису, але це ж не вихід із ситуації.

Принциповими були вимоги до санітарних норм, наприклад, чітко визначалося, скільки дезінфекційних засобів слід витрачати на певну площу кабінету чи маніпуляційної, існували конкретні вимоги до спецодягу тощо. Під пильною увагою перебували й питання техніки безпеки — дотримання таких вимог контролювали спеціальні інспектори. Нині цими питаннями майже ніхто не займається, послуговуються старими нормами, бо після їх відміни орієнтуватися взагалі немає на що. А коли станеться біда (до речі, відповідальності за безпеку праці з керівника ніхто не знімав), тоді про них згадають, та буде пізно.

До того ж у медичних закладах обладнання досить специфічне, особливо на третинному рівні, наприклад, барокамери чи устаткування для проведення операцій на серці тощо. На ньому слід працювати з дотриманням технічних вимог та вимог до персоналу. Дуже відповідальна робота з автоклавами, які працюють під високим тиском, на харчоблоках. Також принципові вимоги до стерилізації, роботи із ендоскопічним обладнанням (використання та специфіка обробки). Спеціального допуску (4 рівня!), а отже, й підготовки потребує робота з електрообладнанням, тому, наприклад, ми вже 3 місяці поспіль шукаємо електрика, котрий відповідав би таким вимогам і, мабуть, не знайдемо, враховуючи ту зарплату, яку можемо йому запропонувати. Це серйозні речі, й нехтувати ними означає ризикувати здоров’ям і життям медпрацівників і пацієнтів”.

Від admin

Коментарі закриті.