— Практика  «розділення»  посади керівника медичного закладу  давно відома у світі. Зокрема, наша лікарня   вже багато років  співпрацює   із  центральним госпіталем провінції Лімузен (Франція). Так от     його  керівником є генеральний директор, який має  не просто економічну  освіту, а ще й  відповідну спеціалізацію, тобто це економіст «з прицілом» на   медичну галузь.   При цьому  у нього немає повноважень  опікуватися лікувальним напрямком, набирати у штат лікарів,    планувати   лікувальний процес тощо. 

До складу   госпіталю входить   стаціонар  на 2,5 тис. ліжок ( тут вже керує  медичний директор)  та університет (  навчальними аспектами опікується його   декан).   Тобто в кожного  з них є чітко визначені функції, які не пересікаються і не призводять до конфлікту.   І це правильно. Бо  як то кажуть, чоботи має шити чоботар,  а  відповідно  медициною повинен займатися  фахівець з медичною освітою –    в цьому  з ним не може конкурувати жоден гуманітарій, навіть з особливими менеджерськими  здібностями. Бо ніхто краще за лікаря не знає,   якого фахівця потрібно  взяти на роботу, кого доцільніше  висунути на посаду завідувача відділення,    що необхідно закупити для проведення операцій, лікування певної категорії хворих тощо. У «економічного» директора   інше завдання   – заробити гроші для медичного закладу.    Однак такі керівники-менеджери у Франції  очолюють лише   дуже  потужні заклади   (яким і є згаданий госпіталь),    ця посада відповідає   рівню начальника департаменту обласного управління охорони здоров’я в Україні. Водночас у французьких лікарнях  , які мають до 1000 ліжок, директорами є фахівці медичного профілю, оскільки економічні питання вирішуються персоналом центрального госпіталю.

Щодо запровадження такої моделі в Україні, це цілком можливо. Однак, по-перше,   таким кардинальним змінам має передувати    перехідний період.  По-друге, не  потрібно знову вигадувати якийсь «український велосипед» – скажімо,  посаду генерального директора може обійняти   той же керівник департаменту охорони здоров’я , при цьому виконуючи виключно менеджерські функцій й не втручаючись у медичний процес. По – третє,    перш ніж запроваджувати подібне нововведення, потрібно чітко й детально прописати  повноваження директора медичного закладу.    Адже в Україні вже траплялися   прецеденти, коли на  керівні медичні посади  призначали  осіб  без медичної освіти,  при цьому залишали за ними усі функції  головного лікаря. Такого не можна допустити, бо  подібного немає ніде у світі.