Сьогодні значна частина черкасців працює у Польщі, адже ця держава розташована недалеко від України, тамтешня мова легка й доступна, заробітна плата порівняно більша. Але багато хто довго не витримує і повертається додому через декілька місяців з повною відсутністю бажання знову їхати на польські заробітки.

З якими труднощами стикається український заробітчанин при працевлаштуванні, скільки отримує і витрачає в чужій країні, кореспондент Економіка Сьогодення дізналася, спілкуючись із студенткою Черкаського Національного Університету ім.Б.Хмельницького Валентиною Купрій, яка влітку їздила разом з чоловіком до Польщі.

Як ви домовилися про поїздку: самостійно чи за допомогою агентства?

Роботу ми шукали недовго. В інтернеті її достатньо, проте більшість вакансій платні й неофіційні. Допомогла з пошуком моя мама, адже вона колись там працювала, тож у неї були знайомі.

За роботу домовитися неважко. Але в нас виникали деякі складнощі через те, що ми сімейна пара. Найстрашніше з усього – це перетинати кордон. Головне – не везти нічого із заборонених речей: м’ясо, молочні продукти, горілку та більше однієї відкритої і двох закритих пачок цигарок.

У якому місті ви жили? Чим воно запам’яталося?

Ми проживали в місті Островець-Свентокшиський (Свентокшиське воєводство). Там яскраві будинки. У нас таких немає. Та ще й кожна будівля огороджена, має власний дитячий майданчик. Також багато декоративних кущів.

Чим відрізняється економічна складова життя в Польщі та в Україні?

У нас із поляками величезний контраст. У них високі зарплати, тож відмовляти собі в чомусь їм немає сенсу. Також, полякам вистачає часу і коштів на періодичний відпочинок протягом року.

Чи важко було адаптовуватися до тамтешніх порядків?

Неважко, але українців відразу помітно серед поляків. Мені сподобалися їхні закони. Завдяки цьому ніде не розкидають сміття, до речі, його обов’язково сортують. Курити й стояти на вулиці не можна, тільки під час руху  або в спеціальних місцях. Розпивати спиртні напої можна тільки вдома, ні в якому разі на вулиці. Скрізь є велодоріжки –  це класно.

Де ви працювали? На одній роботі чи змінювали декілька?

Ми працювали на фермі, яка вирощувала екопродукцію (картопля, морква, цибуля і т.д).  Було три види робіт: пакувати та сортувати овочі на складі, збирати овочі на полі, виготовляти консервацію на кухні. Мені пощастило, я працювала на кухні, там легше. Діма працював і на полі, і на складі.

Хотіли змінити роботу, але обов’язково треба було відпрацювати місяць, інакше штраф – 400 злотих із людини.

Скільки отримували зарплатні?

9 злотих за годину. Це найменша заробітна плата в Польщі. До того за найменшу «провину» штрафували. Працювали ми багато – від 14 до 17 годин на день. Нагадую, що робота стояча. Тому було важко.

Дуже образило те, що поляки отримували набагато більше (12-15 злотих/година), і перерви їм також оплачувались.

Як працювалося в колективі?

Із поляками знайшли спільну мову. Ми вчили їх української, а вони нас польської. А от з українцями – складно. Земляки постійно скаржилися один на одного керівникам, щоб отримати якусь винагороду.

Чи помічали ви можливо якесь зверхнє ставлення до себе від інших?

Ті люди, які довго працюють зверхньо ставилися, бо вважали що ми нічого не будемо робити, тому що молоді. Також керівники-українці намагалися відсіяти тих, хто їм не подобався. І неважливо: чи ти працюєш добре, чи погано.

До мене були зауваження після першого тижня роботи, тому що хтось із українців розказав про те, що я пишу Instagram-пости про працю в Польщі. Як наслідок – мене хотіли вигнати, навіть нічого не заплативши. Але я все одно писала, просто зробила сторінку приватною.

Чесно все було при виплаті зарплатні? Не обдурювали?

Нас ніби не обдурили. Проте мені казали поляки, що на кухні оплата 10 злотих/година. А мені оплатили по 9 злотих. Також ми 2 дні чекали на гроші, тож не змогли поїхати в запланований час додому. Образило те, що на наше місце заселили відразу інших людей, хоча ми ще не виїхали. Тож довелось якось міститися.

Скільки коштувало житло та продуктовий кошик необхідний на тиждень? Чи вистачало грошей?

Житло безкоштовне, тільки в зимовий період щось доплачують.

Майже кожного тижня нам видавали аванс по 100-200 злотих, цього повністю вистачало. Ми не економили. А якщо купувати лише все необхідне, то вистачить 50 злотих – це хліб (2,40 злотих), майонез (3-4 злотих), кетчуп (3-4 злотих), сир (4 злотих), молоко (4 злотих) і м’ясо (10-12 злотих). Деякі овочі нам дозволяли брати з роботи, тож це ми не купували.

З того, що ви запланували зробити/побачити/заробити, чи все вдалося?

Запланували багато, але нічого не вдалося. Щоб достатньо заробити, треба їхати хоча б на 3 місяці. Тоді ви відпрацюєте гроші за дорогу і зможете щось відкласти. Ми ніде не встигли погуляти чи кудись поїхати відпочити. На це все не вистачало часу. І це зрозуміло, бо ми ледве встигали поспати.

Хотілось би залишитися там жити?

Жити – можливо, але складно звикнути до чужих традицій. А от працювати ми там більше не бажаємо.

Щоб ви порадили студентам, які хочуть поїхати за кордон на роботу?

Щоб вчили мову тієї країни, куди хочуть поїхати. Тоді в них буде можливість працювати на якійсь інтелектуальній роботі за достойну зарплату та зручним графіком. І до вибору роботи треба підходити відповідально, а не хапатися за першу ж ферму. Сім раз відміряй, один раз відріж, як то кажуть.

Анна Тиха, Економіка Сьогодення