Черкаські студенти отримують щомісяця 750-1130 гривень звичайної та 1660 гривень підвищеної стипендії. Чи вистачає  її на усі потреби та чому молодь змушена шукати ще роботу, журналіст сайту «Економіка Сьогодення» дізнавався, зробивши власне опитування.

Олена Фесенко вважає, що робота для студента – це хороша можливість зазирнути в доросле життя.

«Також вона допомагає боротися з лінню. А ще будь-яка робота дає безцінний досвід. Навіть коли й працюєш на роботі, що не пов’язана зі спеціальністю, отримуєш вміння, які допоможуть після університету. Я загалом витрачаю зароблені кошти на їжу, одяг і проїзд. Вважаю, що студенти шукають підзаробіток, бо не вистачає “стипендійних” коштів на всі потреби», – каже Олена.

Юлія Нечипоренко отримує стипендію у розмірі 1164 грн. Дівчина каже, що її вистачає тільки для того, щоб з’їздити один раз додому, їжу та потреби, які виникають під час навчання. Вона ніде не працює, оскільки вважає, що робота заважає успішності студентів. Фінансово їй допомагають батьки.

Олександр Трохименко поєднує навчання з роботою. Працює оператором в Укртелекомі. Хлопець навчається на юриста і дуже хотів би працювати за спеціальністю, але успіхи поки не втішні.

«Раніше намагався знайти роботу юриста, але все марно. Зараз дуже важко молодій людині без досвіду влаштуватися на роботу в юридичній сфері. Я навчаюся на платній основі і щоб не сидіти на шиї у батьків, працюю в Укртелекомі ще з першого курсу. Навчатися і працювати зручніше, коли ти можеш підлаштовувати графік під себе», – вважає Олександр.

Микола Максьома каже, що на проживання критично не вистачає,  адже співвідношення між підвищенням стипендії і ростом цін на продукти,  одяг,  комунальні платежі не можна порівняти.

«Стипендію не можна порівняти із зарплатою,  оскільки вона (стипендія) значно нижча,  ніж прожитковий мінімум,  тобто мінімальна зарплата. Тому студенти шукають інші способи заробітку,  часто неофіційні та не за спеціальністю. Якщо раніше у нашій групі було 4 особи,  які отримували підвищену стипендію,  то зараз тільки дві!», – каже хлопець.

Надія Хандусь також поділяє думку Миколи, бо каже, що студентська стипендія – символічна сума, якої вистачає лише на необхідні речі (гігієнічні засоби), на одну булочку в день  (не більше) та на проїзд до університету.

«Ох…скільки грошей не було б, їх завжди не вистачає.  Чи то 1000 чи 10000 тисяч. Якщо брати до уваги українську стипендію,  то це,  на мою думку замало.  Якщо ти живеш з батьками або в гуртожитку і маєш ще додаткову фінансову  підтримку, це ще можливий варіант життя. Але якщо ти перейшов на свої хліба, і не хочеш вже брати грошей у батьків (бо більшість з них теж отримує мізерні зарплати),  то звичайно тобі доведеться шукати одну а то і дві роботи, аби забезпечити себе. А ще на додаток…стипендію підняли на 300 грн., а ціни на все в рази більше», – скаржиться дівчина.

Валентина Ткаченко отримує 750 грн стипендії і зізнається, що її не вистачає навіть на найнеобхідніше. Їй допомагають батьки.

Тетяна Хрящевська вважає, що стипендії вистачало б студентам, якби решта цін залишались незмінними.

«Дуже часто питання про підвищення стипендій хвилює не лише батьків студентів, але і одногрупників, які навчаються на контрактній формі навчання. Їм дуже цікаво, чи вистачає нам стипендіатам грошей для прожиття. Особисто мені вистачає моєї стипендії, щоб прожити місяць, – зізнається студентка. – Навіть можу дозволити собі 1-2 рази вийти на каву чи чай в якесь кафе з друзями. Та все це я можу собі дозволити лише в тому випадку, якщо я не їду додому, бо поїздка коштує мені 400 грн. лише в одну сторону. Це 1/4 стипендії. А решта стипендії йде на продукти харчування, які сильно зросли в ціні і продовжують підвищуватися, і на матеріали, які необхідні для підготовки до навчання».

Анастасія Томенко вважає, що окрім навчання у студентів мають бути власні захоплення, на які дуже часто не вистачає грошей. Наприклад, подорожі, які коштують недешево.

«Деякі студенти, маючи стипендію, будують якісь плани, наприклад, заробити на подорож до Америки, чи ще щось у тому роді, і для цього йдуть ще на роботу, щоб якнайшвидше здійснити свою мрію. Деякі просто “трудоголіки” і хочуть  у всьому бути першими, вміти все робити, і самим задовольняти свої потреби, не бути від когось залежними. Але, на жаль, є великий відсоток студентів, у яких виникли складні сімейні обставини і потрібно самому забезпечувати себе. На жаль, таких ситуацій безліч і загалом більша частина студентів, на мою думку, йдуть на роботу, бо мають дефіцит у фінансах», – говорить Анастасія.