У пошуках кращої долі… З таким наміром більшість черкащан їде на роботу за кордон. На жаль, за межами своєї країни шукає роботу і чимало нашої прекрасної черкаської молоді. Вони готові на будь-яку роботу: працювати офіціантом, збирати ягоди, стояти за прилавком крамниці, працювати перекладачем у іншій країні… тільки б платили.

Сайт «Економіка Сьогодення» уже звертався до цієї теми, вона зацікавила багатьох читачів. Дехто навіть поділився своєю історією. Тож ми ще раз повертаємося до цієї теми і публікуємо реальні розповідді про заробітки за кордоном.

Чимало студентів поєднують відпочинок та роботу на відомих курортах. Так, провести свої літні канікули у Болгарії та підзаробити вирішила 20-річна Аліна Тимченко.

«Уперше у своєму житті я поїхала на заробітки. Як так склалося? Дуже просто. Одного дня мені зателефонувала подруга і розповіла, що до неї на кафедру (вона навчається на спеціальності “Туризм”) завітали представники одного із болгарських готелів і запропонували студентам провести свої літні канікули у Сонячному березі. Ми вирішили поєднати роботу та відпочинок і поїхали. Нас влаштували офіціантками у ресторані при готелі. У перший же день ми вийшли на роботу. Це було пекло. Офіціанти тут роблять дуже багато додаткової роботи, яку в Україні виконують інші працівники. Потім ми зрозуміли, що 8-годинний робочий день та 2 вихідних на тиждень нам бачити тільки увісні. Робочий день тут мінімум 10-12 годин і добре, якщо взагалі є вихідний. Єдине, що заспокоювало, що за всі “екстра”- години нам доплатять. На роботі ми познайомилися із командою кухарів, які виявилися скарбом для нас. Завжди допоможуть, підтримають і, що не менш важливо, смачно нагодують. Пропрацювавши півтора місяці мені випав джекпот – мене зробили барменкою на лобі-барі при готелі. Вже будучи барменкою, я познайомилася із неймовірною кількістю чудових людей.Чудово було те, що ці люди з різних куточків світу – Німеччини, Словакії, Латвії, Румунії, Франції, Росії. Особливо гріє душу,  коли зустрічаєш українців і чуєш свою рідну мову.На жаль, я не можу вмістити всі свої враження та емоції в одному коментарі, але в загальному моя поїздка до Болгарії – це унікальний і неповторний досвід, який містить як позитиви, так і негативи, але я впевнена, що з роками я буду згадувати це з усмішкою.

Обіцяна зарплата була 300 євро в місяць. Найбільше я заробила за останній місяць, коли працювала без вихідних. Перед тим із нас зняли дуже багато штрафів, тож 300 євро там і не виходило.До речі, якщо хочете пізнати, яка ж вона, ця сонячна Болгарія,  то ні в якому разі не вирушайте до Сонячного берега. Моя порада – поїздка до міста Бургас. Невеликого, красивого і зеленого міста, яке, до речі, дуже схоже на Черкаси!», – пригадує дівчина.

22-річна Інна Сидорюк зауважує, що зарплата залежить від країни, в якій ти працюєш.

«Коли я була в Америці, то в місяць моя зарплата приблизно складала 1200-1300 доларів. Зараз я працюю в Дубаї із зарплатою у 800-900 доларів, але компанія забезпечує мене безкоштовним житлом, їжею та транспортом».

На роботу за кордон також вирушають і молоді пари, які нерідко знайшовши роботу, залишаються там жити. Ось і молоде подружжя ними Олена Павловська та її чоловік переїхали жити до США рік тому. Вони не відразу знайшли роботу, яка б їм подобалась. Олена зауважує, що заробітня плата та посада залежить від знання мови та від старанності і, звісно, від займаної посади. Зараз дівчина працює у банку на посаді service representative (службовий представник). Щонайменше можна заробляти від 20 тисяч долларів в рік.

Денис Заєць говорить, що його дівчина зараз на роботі у Естонії. Вона працює у готелі і отримує 1 000 євро в місяць. Хлопець після Нового року також планує поїхати до коханої.

Ще одна наша героїня 22 річна Аліна Гонтаренко, уже двічі була за кордоном. Перший – у Німеччині, другий – у Китаї.

«У Німеччині я працювала касиром у ресторані швидкого харчування. Оплата була погодинна – 6-7 євро за годину. Зараз я працюю вчителем у приватній школі у Китаї. Викладаю англійську мову. Ставлення до іноземців тут дуже хороше і зарплати більші, ніж у китайців. Працювати тут дуже комфортно, тебе ледве не на руках носять. – розповідає Аліна. – Зарплата залежить від досвіду роботи у Китаї. Чим довше ти працюєш, тим більша зарплата. У Китаї за зарплату можна торгуватися. Під час співбесіди можна на 50% більшу «вибити зарплату», ніж пропонували спочатку.  Можна працювати зранку або  ввечері. Зазвичай, роботодавець забезпечує візою, іноді житлом та харчуванням. Крім роботи мені вистачає часу щоб і подорожувати. Нажаль, англійською тут ніхто не розмовляє, тому важко у спілкуванні. У Китаї дуже дешеві овочі та фрукти, але дуже дорога медицина та житло. Китайцям дуже подобаються українки, особливо блондинки! Для них зовнішність – один із головних факторів при прийомі на роботу».

Діна Євсєєва, пропрацювавши рік також у Китаї, говорить, що там затребувані лише певні професії: артисти різного роду та вчителі англійської мови. Робочі професії серед іноземців не затребувані оскільки обов’язково потрібно мати знання мови. Проте, для того аби працювати артистами знати китайську не обов’язково. Саме тому українці часто подорожують Китаєм працюючи у якості танцівників, моделей, співаків, діджеїв і т д.

«Особисто я рік працювала в Китаї співачкою. Робота мені дуже подобалась. Працювала в своє задоволення. Разом зі мною виступали танцівники і ми влаштовували, ніби шоу для глядачів. Подобалось те, що там ти відчуваєш себе справжньою зіркою. Іноземних артистів китайці дуже люблять, і ставляться гостинно. У мене були репетиції і 1 або 2 виступи за вечір. Умови роботи чудові. Оплата висока. Я працювала в багатьох містах, тому заробітня плата варіювалась від 1800 до 2100 доларів. Окрім цього була можливість подорожувати Китаєм переїжджаючи з міста до міста, тому вдалося побачити і декілька визначних місць. Тож позитивних моментів було багато. Серед недоліків найперше – це неможливість спілкування. Китайська мова неймовірно складна. Я гарно знаю англійську, але в Китаї вона не працює. Китайці абсолютно не знають англійської. У мене було багато вільного часу тому я намагалася  вчити мову щодня. Десь через півроку мені вдалося врешті-решт на основні потрібні теми порозумітися з китайцями. Ну і безперечно культура Китаю. Це окрема тема. Для нас європейців вона надто далека і важка для розуміння. Проте, для відчайдухів, котрим подобаються тривалі подорожі за кордоном, для таких людей робота в Китаї – це чудовий спосіб заробити на втілення своїх мрій», – пригадує дівчина.