Інформаційний простір України насичений повідомленнями про пошук владними інституціями фахівців із сучасними поглядами, навичками роботи в новітніх економічних умовах. В той же час це свідчить про кадровий «голод» та проблеми формування кадрів у системі державного управління, а якщо точніше, то про проблеми у формуванні місцевої, регіональної еліти. Чому є такі проблеми і як їх вирішувати? Свою думку з цього питання кореспонденту “Економіка сьогодення” висловив директор Громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» Євгеній Глєбов.

Скажіть, чому оголошений курс на реформування в Україні має досить скромні результати?

На мою думку, основна проблема в тому, що за всі роки влада не змогла чітко розмежувати політику й фаховість посадовців. Ще й донині за основу береться політична доцільність, лояльність, відданість тощо. Однак чомусь забувають, що більшість посадовців є представниками виконавчої влади, що забезпечують виконання Конституції, законів України та, за великим рахунком, служать громадянам України, а не навпаки… Звичайно, що зміни в цьому напрямку зроблені, однак виконати прийняте набагато складніше. Такі зміни мають відбутися у переконаннях керівництва вищого рівня. З свого боку наша громадська організація бере участь у процесі кадрового відбору та призначень. Хоча процес змін складний і тим, хто хоче повернення на рейки «зручних» призначень даємо гідну відсіч.

З погляду на оголошені раніше кадрові конкурси та їх учасників не можна сказати, що у владу йдуть виключно фахові кандидатури, в чому проблема?

Зі спілкування та й з практичного досвіду співпраці виникла ситуація, за якої громадський контроль суттєво впливає на рівень відповідальності того чи іншого спеціаліста, однак найголовніше – це рівень довіри до керівної ланки, що має досить часто не тільки  незначний авторитет в колективі, а й низький фаховий рівень, що й визначає рівень лідерства. Вважаю, що принцип командної роботи має бути реалізований… Керівники приходять і йдуть, а команда має працювати.

Ви маєте дві вищі освіти, економічну й технічну, немалий досвід роботи на державній службі й у бізнесі, то ж чому Ви не йдете у владу і не займаєтеся її реформуванням?

Країна та наша область – це досить складний «організм». Зміни у владі відбулися, але зміни в роботі окремо взятого підрозділу та й посадовця зокрема, – це вже завдання керівництва. Щоденні справи й економічні потреби зазвичай змінюють пріоритети. Сьогодні взятий курс на децентралізацію і я переконаний, що за справжньою самоврядністю майбутнє нашої області та України в цілому. Для такої роботи потрібні не стільки «виконавці», скільки ініціативні, сучасні, віддані й порядні посадовці, що не лише слухають про проблеми громадян і громади, а головне чують і роблять усе для їх вирішення. Тому відповідь проста, я не йду у владні структури, бо є учасником процесу формування нової команди, що зараз готується до роботи в нових економічних умовах, які сповідують принцип: влада для народу, а не народ для влади.  Якщо ми оголосили курс на будівництво демократичного суспільства, то варто очистити владу від тих, хто сповідує переконання, що влада – це ВОНИ, що  влада це ЇХ безпека й достаток. За останні роки поняття демократії суттєво забруднене сучасними українськими політиками і потребує значного очищення, якщо хочете – «реабілітації» у свідомості українців.

Ви маєте досвід міжнародної економічної діяльності та реалізації інвестиційної політики, чому так поволі відбуваються зміни в економіці нашої області?

Є декілька складових будь-якого успішного бізнесу – це ринки збуту і логістика. Складно повірити, що потенційно на території нашої області можна реалізувати будь-який інвестиційний проект. Однак реалізація інвестиційної політики зводиться на пошук інвестора, а не галузевого напрямку, на продукцію якого є попит не тільки в нашій країні, а й у інших іноземних державах. Вважаю, що зміни можуть відбутися, коли про наші можливості дізнається іноземний інвестор, а наші товаровиробники про потреби закордонних ринків. Друге головне завдання – це розвиток логістичних мереж, складських потужностей тощо. Врешті решт розвиток інфраструктурних об’єктів, що формують передумови для появи великої кількості суміжних та обслуговуючих суб’єктів. Ще хочу додати, що кредитна історія та рівень довіри до бізнес-партнера є основним аргументом для співпраці за кордоном. У нас же будь-яка інвестиційна пропозиція наражається на безліч дозвільних процедур та складнощів підключення до інженерних мереж та комунікацій. А через призму недовіри до влади в цілому, організаційних складнощів та особистісних фінансових ризиків для місцевого бізнесу, складається переконання, що такий швидкий розвиток нікому не потрібен. Допоки не буде повноцінного розуміння у влади, що інвестиційне підприємство – це наповнення бюджету, це заробітна плата, це нові робочі місця, це розвиток соціальної інфраструктури. Це нові завдання, які ставить суспільство й наше життя. Відповідні державні структури повинні захищати та супроводжувати такі проекти, однак й донині з боку певних посадових осіб все йде через оцінку того, що з них можна отримати в бюджет і не тільки. Саме за зміну таких завдань у владі й бореться наша громадська організація, з кожним окремо взятим посадовцем, який може стати на заваді власними корисними  бажаннями від реалізації інвестиційного проекту.

Чому Ви вирішили займатися громадською діяльністю, адже у вас була і, напевно є, можливість успішної самореалізації у бізнесі?

Відповідь досить проста. Маючи досвід роботи в бізнесі й на державній службі, я все бачив з середини, знаю як не повинно бути і скільки «але» слід розв’язати, щоб чогось досягти пересічній людині. Саме тому я обрав громадську діяльність, адже це найбільш ефективний цивілізований інструмент протидії корупції та «підштовхування» влади до прогресивних змін.

Чи є у Вас захоплення, чим би з легкістю займалися після роботи?

Знаєте, мені важко відповісти на це питанняоскільки я займаюся (принаймні намагаюся й прагну цього) виключно тим, що мене захоплює. Вважаю щасливими тих людей, хто займається справою, що приносить їй задоволення. Хоча є ще одне захоплення – це подорожі нашою країною та спілкування з людьми. Ви не уявляєте скільки мудрості у кожного нашого громадянина. Шкода, що поки не винайшли технології, щоб усю мудрість зібрати воєдино. Чути людей – це моє справжнє захоплення.