Навесні учні 11-их класів черкаських шкіл розпочинають активну підготовку до ЗНО, а також уже детальніше розглядають університети, які можуть стати для них майбутньою альма-матер. Є абітурієнти, які не хочуть покидати рідний населений пункт, хтось націлений підкорити столицю чи інше незнайоме перспективне місто, а дехто і взагалі готовий переїхати в іншу країну, аби здобути диплом європейського зразка.
Про те, як підготуватися до вступу за кордоном, скільки коштує навчання та проживання і які особливості тамтешньої освітньої програми, Економіка сьогодення поспілкувалася з черкаським учнем у минулому та на разі варшавським студентом, майбутнім актором Іваном Сорокою. Він навчається у Суспільній академії наук (Społeczna Akademia Nauk) на спеціальності «Організація кіно і телевиробництва» («Organizacja produkcji filmowej i telewizyjne») у місті Варшава, Польща.
- Чому Ви обрали саме цю країну?
— Коли я обирав країну для навчання, то зважав на ряд факторів. І так склалося, що саме Польща виявилася для мене ідеальним варіантом: диплом європейського зразка, мова легка для освоєння, недалеко від України, не такий дорогий білет на літак і багато знайомих у цій країні. - Що найбільше вразило в іншій країні?
— Дороги! А якщо не бути банальним, то – польська архітектура. Я був здивований, настільки круто поєднано у Варшаві мінімалізм, історизм і модернізм. Також вразила кількість зелених парків. Напевно, тому що я дуже люблю природу і чистоту, а цього тут вдосталь.
- Як Ви готувалися до вступу?
— Я захотів навчатися у Польщі ще коли був дев’ятикласником. Відразу ж повідомив батьків і вони, трішки подумавши, погодилися. Після цього ми вже разом почали дізнаватися всю специфіку вступу за кордоном. У мене ще є друг, який старший на рік, то він порекомендував вступати через фірму. Особливих труднощів не виникало. - Які основні вимоги до українських абітурієнтів?
— Перше, що приваблює усіх наших абітурієнтів до навчання в Польщі це, звісно ж, – неважливість ЗНО. Там зважають лише на атестат (обов’язково – не менше 7 балів) і на знання мови. Першого дня після приїзду в Польщу мене разом із усією групою студентів відразу ж «кинули» писати екзамен для визначення рівня польської мови. Це було дуже нервово. Проте, на щастя, це всі вимоги і «нерви». Особливих зусиль для вступу я не прикладав. Тож усі, хто хоче навчатися в Польщі – вчіть мову і будьте активними. - Який термін навчання встановлений у вашому закладі?
— Три роки, це без магістратури, а на моїй спеціальності її немає. - Скільки коштує навчання?
— Взагалі, навчання в Польщі дуже дороге. На жаль, не кожен може собі дозволити таку «розкіш». Наприклад, моя спеціальність коштує 9500 zł на рік (2200 Євро, 67 000 грн. - Де ви проживаєте?
— На сьогодні я проживаю у гуртожитку. Плата на місяць становить 770 zł (5500 грн). Проте планую переїжджати на квартиру. Але знову ж таки, нерухомість у Польщі дуже дорога, тому я ще в пошуках вигідних апартаментів. - Які предмети Ви вивчаєте в університеті?
— Не предмети, а одне задоволення: «Основи постановки», «Елементарні завдання актора», «Тренінг імпровізації актора», «Драматургія і сценарій», «Операторство», «Реалізація документального фільму», «Фотографія», «Монтаж», «Історія кіно», «Організація виробництва», «Історія культури і мистецтва», «Інформатика», «Англійська мова». - Як Ви подолали мовний бар’єр?
— Спочатку було незвично, лячно й дивно, що в магазинах, на зупинках, в університеті розмовляють не нашою солов’їною. Проте буквально через місяць я вже «шпрехав», як справжній поляк. Можливо, так швидко освоїтися мені допомогли трьохмісячні курси польської мови, на які я ходив ще в Черкасах. - Щодо самого процесу навчання: у чому полягає його суть, принципи організації, структура?
— Що мені найбільше подобається у навчанні, так це те, що нам мало дають теорії. Викладачі зосереджені на наших практичних навичках, а не на «сухій» теорії. Більшість пар – творчі і практичні. Зазвичай, на парах ми показуємо різні етюди, вчимося відігравати емоції, контролювати їх і «працювати» з камерою. - Як щодо технічного забезпечення аудиторій?
— Ооо… Чого тут тільки немає! По-перше, усі комп’ютери – виключно фірми «Apple». По-друге, абсолютно у кожному кабінеті є проектори, які допомагають краще засвоювати інформацію. А взагалі у більшості випадків наші пари проходять у спеціальних студіях, оснащених професійними камерами, моніторами, хромакеями і акустичним паралоном. Загалом, є все, що потрібно для здобуття акторських навичок. - Чи достатнім був рівень знань, які ви здобули у школі, для подальшого навчання за кордоном?
— Я до школи ставлюся дуже категорично. Тому що вважаю, що витратив свої 11 років дорогоцінного життя на вітер. Нічого для життя не вивчив, зате формули Ньютона і косинуса знаю. І навіщо, питається ..? Тому я не можу сказати, що школа вплинула на мій вибір і майбутнє загалом. - Як склалися стосунки з польськими одногрупниками?
— Спочатку я трішки побоювався спілкуватися зі своїми польськими одногрупниками. Все-таки інший народ, менталітет і все таке. Але потім я зрозумів, що вони дуже круті і позитивні. Тому зараз взагалі без проблем допомагаємо одне одному з парами і ходимо разом гуляти. - Що плануєте робити після закінчення університету?
— Важке запитання. Взагалі, я ще не вирішив. Буду дивитися по ситуації. Намагатимуся десь «зачепитися» у акторській сфері. В Україну повертатися не планую, але як складуться обставини. Тому наперед не загадую. - Чим відрізняється навчання в черкаській школі та вашому університеті?
— Ну, по-перше, до мене тут ставляться як до ЛЮДИНИ, а не як у моїй «улюбленій» школі… Також дуже відчувається різниця у методиці викладання: там – нікому непотрібна теорія, а тут – практика, практика і ще раз практика. - Які поради можете дати українським вчителям та посадовцям щодо вимог сучасності в освіті?
— Щоб вчителі ходили на роботу не лише за зарплатою, а й пам’ятали, що від них залежить майбутнє дітей, яких вони навчають. Також круто було б, якби у наших школах побільшало предметів, які «вчать» жити у великому дорослому житті. Я не розумію навіщо по чотири години математики на тиждень, якщо можна зменшити кількість годин цього предмету і ввести, наприклад, психологію. Адже дітей потрібно «готувати» до жорстокого життя за стінами школи. Їх потрібно вчити спілкуватися з іншими людьми, будувати стосунки, правильно виховувати дітей тощо. А наші українські учні випускаються зі школи і нічого не знають про життя за її межами, на жаль.
- Що порадите, тим хто виявить бажання навчатись закордоном?
— Блукайте, біжіть до своєї цілі, вивчайте мови, базікайте з усіма по дорозі, читайте оголошення, заглядайте у вікна, подорожуйте, пролізайте в дірки у парканах, ходіть по кісточки в багнюці. Днем живіть, вечорами записуйте. Ну, а що недобачили, придумайте. Нічого головне не бійтеся!
Анна Тиха, Економіка сьогодення
Фото з соцмережі
Коментарі закриті.