Інфляція в Україні сягнула 16%, пише “Шполяночка+”.

І знову український народ отримує черговий стрес, констатуючи стрімке підвищення цін і на продукти харчування, і на одяг, і на інші необхідні речі та послуги.

Блискавичне подорожчання за останній тиждень вводить людей мало не в шоковий стан.

І в процентному співвідношенні ріст цін вимірюється далеко не в декількох одиницях, а набагато більше!

Пройшовшись по магазинах та ринках, відмічаємо, що приблизно на 18% подорожчали яйця, на 1,1%-4% — м’ясопродукти і сало, молочна продукція, рис, хліб, масло. Чи може знайти логіку у новій хвилі інфляції в Україні пересічний українець? Певно, що ні, якщо і НБУ, до компетенції якого входить регулювання курсу національної валюти, розводить руками.

У цьому «Шполяночка+» переконується, ознайомившись з коментарями вітчизняних економістів-експертів, які оцінюють нині ситуацію в державі, оскільки місцева влада впливати на ситуацію не може.

Недовгим виявився «кавунний сезон» нинішнього серпня-вересня. І не лише через різке подорожчання бахчевих у пік сезону, а й нестача продукції на ринку. А у попередні роки кавунами вдосталь можна було смакувати чи не до листопада. Терпимо здорожчання молочної продукції влітку, коли вона завжди дешевшає, а також яєць, м’яса та городини. У магазинах побутової хімії попри чемність продавців, неприємно зустрів злет цифр на цінових етикетках на декілька гривень. Ціни на одяг і взуття піднялися на 2,4%, на 0,8% подорожчав транспорт.

Підвищення цін на продукти харчування українські економісти передбачали ще в червні, коли Кабінет Міністрів України скасував державне регулювання цін на них. Очікувалося, що таке рішення сприятиме нормалізації ринкових відносин на продуктовому ринку. Економіст Борис Кушнірук у коментарі сайту «24» висловив переконання, що державне регулювання цін нічого, крім корупції, ніколи не породжувало. Ефективність його була мінімальна і створювала передумови для того, щоб від нього ухилитися.

Отже, чи можна розраховувати, що остаточний відхід від ручного регулювання економікою держави, зможе вирівняти ситуацію і назавжди попередити різкі обвали нацвалюти?

Ми пам’ятаємо далекі 90-ті, коли гіперінфляція поставила народ на коліна, забравши останню надію на бодай якісь райдужні перспективи підвищувати якість життя. Кожен день асоціювався з поєдинком на виживання. Тоді ситуацію значно врятували досвідчені управлінці Національного банку, серед яких головну роль зіграв очільник установи у 1993-2000 роках, Президент України 2005-2010 рр. Віктор Ющенко. Про подібні стреси ми призабували на довгі роки, навіть дефолти 1998 та 2008 років не так згубно впливали на наші гаманці, як тепер перманентно «кладуть нас на лопатки». І це після перемоги Революції Гідності, вимогами якої були не лише відмова від впливу зовнішнього агресора, а й звільнення від внутрішніх суб’єктивних і об’єктивних ворогів, в тому числі й корупції та бідності серед більшості населення.

Що ж Нацбанк нам каже сьогодні?

У Держбюджеті-2017 ним передбачено рівень інфляції у 9%. Та втримати напір причин-реалій не зміг, і національна валюта знову пережила чергову девальвацію. Уряд пізніше скоригував цей показник до 11%, але й це, як бачимо, ще не межа. Багато експертів вже припускають, що відсоток зросте в двічі. Зокрема, аналітик Всеволод Степанюк розмірковує, що економіка впала, у цьому році відбулося падіння промисловості, і це інфляційні гроші, а враховуючи непрямі параметри, матимемо не менше 20%, а ніяк не 11%-12%, як кажуть, і вже точно не 9%, як було записано у бюджеті.

Отже, якщо НБУ не спроможний рятувати гривню, може Президенту, уряду, ВРУ вже пора зробити якісь висновки? Бо для фіксування статистичних даних у нас є й інші установи. Якісь парадокси спостерігаємо у нашій багатостраждальній Україні: її трясе інфляція, а очільниці Національного банку України Гонтарєвої немає, ніхто не знає, яку вона взагалі відіграє роль і які завдання виконує.  Ми лише дізнаємося з Нацбанку про цифри: річна інфляція у серпні 2017 року — у порівнянні з серпнем минулого року — прискорилася до 16,2%. Ще місяць тому, у липні, цей показник становив 15,9%.

Держстат намагається втішити українців іншими даними. Деякі продукти, подешевшали: на 21,5% — овочі, на 0,4%-5,7% — фрукти, продукти із зернових, риба. Але нікому не легше від такої ситуації. Навіть їхати на заробітки до Польщі стає невигідним через те, що зароблені там мінімальні 500 доларів не врятують стан добробуту пересічного українця.

Про підвищення зарплат і пенсій

Пенсійний фонд, як повідомляється, залишається дефіцитним. Та уряд демонструє потуги із виправлення ситуації та намагається радувати своїми новинами. Так, днями Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман повідомив, що за умови схвалення Верховною Радою пенсійної реформи впродовж поточного пленарного тижня, пенсії підвищать уже в жовтні.

«Якщо на наступному пленарному тижні парламент схвалює пенсійну реформу, вже у жовтні 9 мільйонів українських пенсіонерів отримають підвищені пенсії», — наголосив Гройсман.

Уряд пропонує підвищити й мінімальну зарплату до 3764 гривень в разі ухвалення законопроекту про пенсійну реформу. Про це під час години запитань журналістів до уряду заявив міністр соціальної політики Андрій Рева.

«Ми пропонуємо виправлення ситуації — зробити осучаснення за єдиним зарплатним принципом, тобто перестати гратися з коефіцієнтом і повернутися до єдиного принципу — підвищення заробітної плати», — зазначив міністр. Він вважає, що це «дозволить людям праці жити як краще, так і отримувати додаткові кошти без штучних коефіцієнтів для підвищення пенсій».

У 2019 році «мінімалку» піднімуть до 4173, а в 2020-му — до 4425 гривень. Таким чином, щорічно соціальні стандарти будуть піднімати на 6-16%. Середня зарплата, за прогнозними та оцінками Міністерства фінансів, в наступному році досягне 8629 гривень, в 2019-м — 9540 гривень, а до 2020-го українці зароблятимуть в середньому 10 537 гривень.

Та висновки про штучний зашморг, утримування населення в якості неспроможних покірних рабів, які потребують бодай крихтини хліба для прожиття, зраду ідеалів Майдану та змову олігархів все більшою хвилею  побутують у роздратованому суспільстві. А чергові повідомлення з урядового порталу про якісь підвищення мінімальної зарплати та пенсій сприймаються без жодної ейфорії, ба, навпаки, з іронією «дякуючи» за перетворення банкнот в руках на череп’я.

Чи реально «наздогнати» докризовий рівень зарплат в доларах?

Нещодавно сюжет ТСН на телеканалі «1+1» сповіщав, що для того, щоб це відбулося, повинен вирости ВВП в доларовому еквіваленті. Так вважає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. «У нас в 2013 році в середньому ВВП в доларах становив 170 мільярдів, а зараз — 100 мільярдів», — говорить експерт. За оцінками Міжнародного фонду Блейзера, в середньому ВВП України в американській валюті повинен вирости на 75%, після цього рівень середніх в країні зарплат може досягти докризових 450 доларів. І тут не обійтися без структурних реформ, зниження адміністративного тиску на бізнес, створення сприятливого інвестиційного клімату та системної боротьби з корупцією.

«Ми повинні рости як мінімум на 5% ВВП на рік, а краще — як десять років зростав Китай — на 10% ВВП, тоді кожні п’ять років можна подвоювати свою економіку», — упевнений Олег Устенко. У той же час аналітик «Альпарі» Вадим Іосуб підрахував: реальна заробітна плата з урахуванням інфляції на даний момент відстає на 14,7% від рівня 2013 року. За найоптимістичнішими підрахунками, такого зростання можна домогтися протягом трьох років, якщо кожен рік реальні зарплати будуть показувати зростання близько 5%, — пояснює експерт.

Можна цілком погоджуватися із переліком об’єктивних причин, чому за 26 років Україна досі не спромоглася на значні позитивні зміни в системі життєдіяльності країни: інфраструктурі, правовому полі, адміністративно-територіальному строї, і, найголовніше — рівню життя громадян. Та чи не втомилися українці чекати, «затягувати пояси», вкотре «потерпіти», безкінечно слухати про відсутність коштів, інших ресурсів, залежність від різних факторів. Але якось уже прозрівати потрібно і на рівні громадських рухів чи асоціацій, використовуючи законні правові інструменти, ставити владі питання руба: якщо ви не спроможні, то народу наймати вас занадто дорого і невигідно. Ключові пости мають зайняти ефективні управлінці, які покажуть результат, гідний очікувань народу. Без спекуляцій, спокус і політичної «локшини».

Від Author 2

Коментарі закриті.