При вирішенні питання захисту прав споживачів фінпослуг в умовах кризових явищ в економіці країни законодавець повинен керуватися нормами Конституції, засадами цивільного законодавства, економічними основами банківської діяльності. Вирішення проблем боржників виключно за рахунок кредиторів та інших споживачів, як це відбулося при розробці законопроекту №4501а, є недопустимим. Про це зазначає Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз», яка пропонує Парламенту відхилити цей проект.

Як повідомляє прес-служба Асоціації, експерти УКБС, зокрема, зазначають, що пропозиція законопроекту обмежити максимальний розмір процентної ставки за споживчими кредитами на рівні однієї облікової ставки НБУ, що діє на момент укладення кредитного договору позбавлена економічного обґрунтування. Адже вимагає, щоб банк одночасно залучав депозити клієнтів за більш високою ставкою та за їх рахунок видавав кредити іншим споживачам за вдвічі – тричі меншими ставками. Фактично для здешевлення кредитів вузькому колу банківських боржників законодавець робить збитковими усі основні види банківських послуг. Чим порушує інтереси решти клієнтів (насамперед, вкладників), створює передумови для відтоку депозитів і повного згортання кредитування в Україні, збільшує ризики банкрутств банків.

Для реалізації цієї норми законопроекту вартість депозитів в Україні повинна бути як в Європі (2-3% річних). Сьогодні навряд чи можливо залучити ресурси українців під такі проценти.

Також УКБС вважає безпідставною пропозицію законопроекту заборонити кредитодавцю відступати право вимоги за кредитом без письмової згоди позичальника. Це не тільки порушує баланс прав сторін кредитних правовідносин і позбавляє кредиторів прав вільно розпоряджатись власними активами (у т.ч. й щодо передачі проблемних активів до санаційного банку), а й створює підґрунтя для масових випадків корупції та зловживань. Тоді як чинні норми ст. 516 ЦКУ щодо заміни кредитора за договором споживчого кредиту і ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо обов’язку кредитора повідомити споживача про передачу своїх прав третій стороні, є справедливими і враховують інтереси як кредитора, так і боржника, для якого не змінюються ані порядок, ані умови виконання зобов’язання.

Крім того, права вимоги за кредитними договорами використовуються фінустановами для залучення кредитних ресурсів. Наприклад, включення іпотечних кредитів в іпотечне покриття (застава) є ключовою ознакою іпотечних облігацій. Тому обмеження цих операцій зайвими процедурами погоджень з боржниками повністю виключає такий інструментарій з арсеналу банків, що остаточно підірве і без того вкрай вразливу фінансово-кредитну систему України.

Неприйнятною є і пропозиція законопроекту конвертувати валютні кредити за курсом НБУ на дату видачі кредиту з «прощенням» різниці, яка перекладає усі збитки і ризики від девальвації гривні виключно на банківську систему. Це не тільки порушує права власників валютних депозитів на своєчасне повернення належних їм коштів, а й створює загрозу невиконання зобов’язань перед нерезидентами. Адже валютні кошти залучались банками також й на міжнародних ринках капіталу.

– Законодавчий популізм та постійне спекулювання на соціально чутливих темах, особливо напередодні парламентських виборів, не лише може дестабілізувати банківську систему, а й спричинити загрозливі для економіки країни наслідки та зашкодити самим споживачам фінпослуг. У т.ч. й через порушення прав вкладників на повернення належних їм коштів, довірених банківській системі. При тому, що довіра саме цієї категорії споживачів є наразі однією з ключових умов стабілізації банківського сектору та фінансової системи держави, – зазначає Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Адже з початку року, за даними НБУ, клієнти вже забрали з українських банків 101 млрд.грн. або 30% всіх депозитів в цілому. І на сьогодні вкрай важливо утримати прийнятний рівень довіри до фінустанов з боку населення, яке дуже швидко реагує на будь-які зміни ситуації в країни чи нові законодавчі рішення.

Від admin

Коментарі закриті.